ЗНАКОМСТВА НА PU-TEEN.RU

Разбился мой мир, рассыпались краски
Я чёрным рисую тебя без опаски
Дорогу с небес размываю водой
Ты знаешь, я рада, что ты не со мной

Здесь чёрное сердце, здесь черные тени
Тебя собираю сквозь ложь и сомненьи.
Сейчас соберу и опять разбросаю.
Зачем? Потому что себя я спасаю!

Тебя заштрихую я чёрным пунктиром,
Чтоб сука, любовь, не правила миром!
А краски зачем? Мне чёрного хватит!
И лживая нежность твоя не прокатит!

Теперь не боюсь потерять навсегда.
А если и не был моим-не беда!
Моя жизнь-МОЯ! И тебя больше нет
Лишь жаль, без вопроса остался ответ...

Я довольно давно пишу. Стихи и прозу. У меня есть даже парочка незаконченных романов. Я предлагаю Вам прочитать один из самых новых. Его название я ещё не придумала, может вы поможете мне в этом? Заранее предупреждаю, роман написан на украинском языке, что для меня не свойственно. Не судите строго....

«Ну нарешті! Я вже думала, що він ніколи не піде. Ні, ну це ж треба на протязі трьох років погрожувати мені, що піде від мене, якщо я не припиню повертатись з роботи так пізно і ходити в ресторани з «підозрілими типами» і ніяк не йти! Не чоловік, а ганчірка. Скільки разів збирав речі і підходив до дверей… А скільки він скандалив! Ні, ну справді ганчірка! Хоч бери і мий посуд. До речі, потрібно купити миючий засіб…» - подумала я, почувши звук дверей, що слава Богу зачинились за Дмитром. О, скільки за ці три роки я наслухалась! Скандалив, кричав, ображався… А іноді мені щастило і він зі мною не розмовляв. Це блаженство одного разу тривало аж тиждень! Не дивно, що тоді я підвищення отримала… А тепер, коли він пішов назавжди, (а навіть якщо захоче повернутись, то хто його пустить?) то я маю як мінімум стати віце-президентом моєї рідненької компанії…
Хоча, щось я замріялась… Ого, та я ж запізнююсь! Але поки я збиратимусь, думки не візьмуть відпустку чи хоча б перерву. Тому я й надалі буду думати. Нажаль не про роботу. Про кохання. Ні, ну от чому я не можу знайти кохання? Справжнє. З самого початку мені здалось, що Дмитро – це моя доля. Моє кохання. Але я не довго так вважала, адже я не можу бути з таким дурнем. Правду ж кажуть: «Справжня любов не та, що витримує довгі роки розлуки, а та, що витримує довгі роки близькості». Наша не витримала і року. Коли починались скандали, я ладна була викинути його з вікна чи розбити йому носа, тільки б не чути цей жах. «Чому ти знову прийшла так пізно?Ти знов була з цим вусатим негідником? Та він же старий! Скільки можна ходити з ним по ресторанах чи куди ти там ходиш?» - щось на кшталт цього я вислуховувала ледь не щовечора. А це був лише спонсор. Він надавав нам незамінну фінансову допомогу, яку ми шукали досить довго. Одного разу він ввалився в приміщення і влаштував скандал прямо посеред ресторану. Я ледь не померла від сорому. Ні, ну от якби він раніше хоча б раз справді зібрав речі і не повернувся додому на ніч, я б захвилювалась і, можливо, все б налагодилось. Але ні. Він навіть пропозицію не наважився мені зробити. Обручку купив, завів в ресторан. Мені його друзі сказали, тому я собі нову сукню придбала. Та так і не наважився. З того часу все пішло шкереберть…

Если у кого-нибудь будут варианты названия или свои поправки, прошу написать мне об этом.
Искренне Ваша ТанюХа-Ха))